/Files/images/deti-32.gif

/Files/images/liniia-1058.gif

Меморандум дітей своїм батькам

  1. Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю. Що я не повинен мати все те, чого я прагну. Я тільки перевіряю вас.
  2. Не бійтеся бути рішучими зі мною. Мені це подобається. Оскільки тоді я знаю. Як далеко я зайшов.
  3. Не застосовуйте до мене силу. Це переконає мене. Що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто поведуть за собою.
  4. Не будьте непослідовними. Це заплутає мене, я можу відмовитися навіть від того, що добре знаю та вмію робити.
  5. Не давайте зайвих обіцянок. Якщо ви не можете їх виконати. Я можу втратити довіру до вас.
  6. Ніколи не піддавайтеся на мої провокації. Коли я кажу або роблю щось для того, щоб змусити вас. Інакше я і на далі намагатимуся здобувати такі “перемоги”.
  7. Не дуже засмучуйтесь. Коли я кажу “Я ненавиджу тебе”. Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб ви почували себе винними за те, що зробили мені зле.
  8. Ніколи не змушуйте мене почувати себе маленьким. Я обов’язково зреагую і виставлятиму себе “великою цяцею”.
  9. Не акцентуйте уваги на моїх “поганих звичках”. Це тільки надихне мене продовжувати робити так само.
  10. Не робіть зауважень у присутності сторонніх. Я краще зрозумію вас. Коли ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.
  11. Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре вас розумію. Абсолютно правильно вимагати від мене нормальної поведінки, але давайте поговоримо про це пізніше.
  12. Ніколи не робіть за мене те. Що я можу зробити сам. Це примушує мене почуватися маленьким і я продовжуватиму використовувати вашу допомогу.
  13. Не намагайтеся постійно повчати мене. Ви самі здивувалися б, якби дізналися, що я давно знаю, що добре, а що – погано.
  14. Не будьте дуже вимогливими. Якщо ви поводитиметеся так, я буду змушений захищатися і не слухатиму вас.
  15. Не змушуйте мене відчувати, що мої помилки є моїми гріхами. Я маю навчитися помилятися, оскільки без цього нічого у житті не буває.
  16. Не вимагайте від мене пояснень моєї поведінки, оскільки я справді не знаю, чому вчинив саме так.
  17. Не перевіряйте постійно мою чесність, оскільки я можу злякатися і швидко навчуся брехати.
  18. Не забувайте, що я часто експериментую і роблю це із задоволенням. Так я вчусь, тому треба змиритися з цим.
  19. Не захищайте мене від обставин, оскільки я вчуся лише на власному досвіді.
  20. Не переймайтеся моїм “маленькими хворобами”, оскільки я можу швидко зрозуміти, що дуже приємно. Коли тобі приділяють багато уваги.
  21. Не відмахуйтеся від мене, коли я вас про щось запитую.
  22. Не думайте, що, вибачившись переді мною, принизите власну гідність. Чесне визнання своїх помилок викличе в мене дуже теплі почуття до вас.
  23. Ніколи не кажіть, що ви абсолютно безгрішні та ідеальні.
  24. Не дозволяйте собі показати, що ваші переживання щось більше, ніж мої. Від цього я ще більше злякаюся. Показуйте мені свою мужність.
  25. Не забувайте, що я не можу існувати без підтримки та розуміння. Але я не повинен нагадувати вам про це, чи не так?

/Files/images/639ebd6a8d10.jpg

Чи виховувати дитину за допомогою фізичних покарань?

Для тих хто кричить про необхідність "твердої руки", хочу привести як приклад історію однієї літньої пані.

Коли вона була молодою мамою, люди віирішили, що без різки гарної людини не виховаєш, - тобто сама вона в це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він уперше в житті заслуговує того, щоб його добряче відшмагали. Вона наказала йому піти і самому зірвати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав : "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Тут мати теж розплакалась, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала : "Мама хоче зробити мені боляче, для цього і камінь підійде." Потім вона поклала камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент -

ніякого насилля, тільки терпіння і розуміння!

/Files/images/angl.mova.gif

Л.Толстой "Виховання здається складною і важкою справою тільки доти, доки ми хочемо, не виховуючи себе, виховувати своїх дітей. Якщо ми зрозуміємо, що виховувати інших ми можемо тільки через себе, то проблеми у вихованні зникають і лишається одне запитання : як треба жити самому? "

/Files/images/angl.mova.gif

/Files/images/risunok180.png

/Files/images/image152.jpg

П'ять шляхів до серця дитини:

  • дотик
  • слова заохочення
  • час
  • подарунок
  • допомога

/Files/images/razdelitel_13.gif

Готовність дитини до школи

«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усьому цьогонавчитися».
Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,– не головне у готовності дитини до школи.
В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труднощі та доводити розпочату справу до завершення. Важливі для успішного навчання й аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки та узагальнення.
Першокласник легко вчитиметься, якщо він допитливий, уважний, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухати і виконувати не дуже привабливе завдання.
Напрацьовувати усі ці навички слід щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх протягом навчального року.
Вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися у шкільному колективі. Дітям, які не відвідували дитячий садок, можливо, попервах у класі буде дещо складно. Адже у таких малюків уміння спілкуватися у дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з’являтися слізки, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете своєму першокласнику відчути себе комфортно.
Дитина має бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, уміти користуватися туалетом.
Не зайвим буде перед школою відвідати педіатра. Навіть якщо дитина цілком здорова, ви отримаєте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування.

Поради батькам: як підготувати дитину до школи.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність.
До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище:
• знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;
• знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи;
• знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру.
Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти:
• Плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху.
• Хваліть дитину за успіхи.
• Намагайтеся позитивно ставитися до до невдач дитини.
• Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів.
• Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси.
• Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості.
• Будьте постійними у своїх вимогах до дитини.
• Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності.
• Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення.
• Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення;
• Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво;
• Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою.
Що можна і чого не можна робити до школи?
Зовсім не слід:
• Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор;
• Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня;
• Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання;
• Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово;
• Драматизувати невдачі дитини;
• Порівнювати дитину з іншими дітьми;
• Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини;
• Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату;
• Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів.
Необхідно:
• Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте.
• Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих;
• Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення ; малювання;
• Поббати про постановку руки при письмі;
• Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе;
• Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування:
• Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.

/Files/images/book_page_flip_hg_clr.gif

Кiлькiсть переглядiв: 2783